Текст публікації в Instagram
Переклад, створений ШІ, може містити помилки або неточності.
У вересні співробітників Росгвардії та інших силових структур із Чечні відправили на війну в Україну. Відправляли навіть ППСників (співробітників патрульно-постової служби — СП). Рядові кадировці (неформальна назва співробітників силових структур у Чечні — СП) їхати воювати не особливо хотіли. Стали шукати нових — не вистачало не тільки в батальйони, а вже й у звичайні місцеві силові структури.
Коли почався контрнаступ України й коли в Чечню почали приїжджати домовини із силовиками, матері та дружини кадировців запанікували. Почали писати звернення до Кадирова, щоб їхніх чоловіків і синів не відправляли в Україну. Складно сказати, скільки людей загинуло, вони (влада Чечні — СП) приховують цифри, але для Чечні велика кількість, а ще багато кадировців потрапили в полон.
Звернення матерів ігнорувалися, і в середині вересня була велика відправка [на фронт]. Коли їх проводжали, родичі, матері, дружини, сестри прямо проклинали Кадирова, відкрито кричали, плакали.
Рядових кадировців там кидають на забій, а наближених до Кадирова командирів залишають у тилу. Хто не хоче [їхати], дають такий «вибір»: або ви їдете в Україну й повернетеся додому через 2–3 тижні з виплатами, або ми вас будемо катувати в підвалах.
Після перших відправок Кадиров заговорив про «самомобілізацію». Тоді вже занепокоїлися звичайні жителі, звичайні чеченські жінки, які запереживали, що їхніх синів, дітей, братів теж відведуть в Україну. Почалися стихійні обговорення протестів, паніка. Жінки почали писати у свої батьківські, материнські чати у вотсапі, в інстаграмі, що треба виходити, що вони проти мобілізації, проти війни, і так настраждалися.
На тлі цього Кадиров ще викладає відео своєї резиденції, як його діти відпочивають у Дубаї, як у Грозному планують концерт. Уявіть: ваших синів відправляють на забій, а Кадиров тим часом відпочиває у своїй резиденції.
І жінки вийшли на площу біля центральної мечеті в Грозному. Мітинг був запланований на 10 годину ранку [21 вересня]. На той час уся площа була оточена. Жінок, які підходили заздалегідь, одразу почали забирати, заштовхували в автобуси й відвозили. Деякі просто сиділи на лавках біля мечеті, їх теж відвозили.
Думаю, що для Чечні це найбільший протест за останній час. Майже всіх забрали й відвезли до мерії Грозного, де жінок допитував особисто голова парламенту Магомед Даудов. Літнім ставало погано, багатьох тримали до ночі, когось відпускали, а потім знову забирали. Деяких відводили на окремі допити, кричали на них матом, погрожували.
Кадиров сказав, що ці жінки проплачені Заходом. Привезли до мерії братів, синів, чоловіків цих жінок. Змусили їх підписати документи, що вони добровольцями поїдуть в Україну. Шантажують, що якщо вони не запишуться добровольцями, жінок не відпустять. Наступного дня їх відвезли на військовий полігон у Гудермесі на навчання, деяких відправили до тюрем.
[При цьому] я впевнений, що повноцінну мобілізацію в Чечні не зроблять. Це невигідно владі. Уявіть: звичайну людину, давно незадоволену Кадировим, усіма цими тортурами в Чечні — навчають, дають їй зброю, повністю екіпірують. Ця людина не поїде в Україну, вона почне воювати на місці.
Роздадуть зброю людям, які проти цієї окупаційної кадировської влади, люди будуть тільки раді. Мені постійно пишуть: «У нас зараз немає зброї, немає можливостей, нехай Кадиров реально оголосить мобілізацію.» І Кремль це знає.
Кремль не допустить другу помилку, яку допустив за радянських часів. Той самий Джохар Дудаєв (перший президент невизнаної Чеченської республіки Ічкерія — СП), Аслан Масхадов (колишній президент Ічкерії, на початку 1990-х керував бойовими діями Збройних сил ЧРІ проти федеральних сил — СП) були якраз військовими, генералами, полковниками радянської армії.
Навесні в Україну відправили першу партію кадировців-добровольців. Так ось, заступник міністра МВС наказав своїм співробітникам стежити за цими добровольцями, раптом вони із собою назад привезуть зброю.
Зараз вони можуть відправити воювати чоловіків жінок, що протестували, просто як покарання. Але, за нашим досвідом, насправді їх нікуди не повезуть. Самому озброїти стільки своїх ворогів? Ні, звісно. Будуть катувати в підвалах або відправлять на якісь роботи.
Російські ЗМІ на початку повномасштабної війни це так подавали, ніби ледь не Чечня напала на Україну. Навпаки, багато чеченців воюють у різних підрозділах ЗСУ на боці України. Нещодавно батальйон імені Джохара Дудаєва брав участь у звільненні Ізюма.
З 24 лютого для звичайного населення Чечні майже нічого не змінилося: ті самі викрадення, та сама злиденність. [Навпаки, ] стало трохи легше, бо приїжджають домовини з кадировцями. Багато людей у Чечні радіють, бо серед кадировців, що повернулися в домовинах, є люди, які катували родичів звичайних громадян. Ми лише радіємо, що вони зазнають поразки.
А ось для кадировців, для їхніх сімей багато що змінилося, особливо після контрнаступу України. Кадиров почав втрачати підтримку навіть серед своїх силовиків.
Серйозно нашкодити жінкам Кадиров, скоріше за все, не наважиться. Бо серед них багато матерів кадировців, які зараз воюють в Україні. Кадиров не буде воювати з жінками своїх же співробітників, він і так ледве справляється, і не зможе воювати на два (внутрішній і зовнішній — СП) фронти.
Чеченський народ взагалі не сприймає кадировців як чеченців. Ми їх сприймаємо як зрадників, злочинців, піхотинців Путіна.
Наш народ упродовж 300 років бореться з окупацією. Нас Російська імперія окупувала — ми боролися. Комуністи прийшли, нас депортували. Ми знову почали боротьбу, деокупували нашу державу, проголосили Ічкерію, воювали. Прийшла Російська Федерація, знову окупувала. Для нас такі зрадники як кадировці були в усі часи, ми звикли з ними боротися. Ми не можемо ставитися до них як до чеченців, вони не частина нашого народу.
