Бабусю мешканки Петербурга вбив колишній ув’язнений-вагнерівець, який повернувся з війни
Ірина, медсестра з Петербурга, втратила бабусю в Кіровській області. 85-річна жінка жила сама й допомагала сусідам. У березні 2023 року її знайшли вбитою вдома. Камери спостереження зафіксували, що до неї заходив Іван Росомахін, раніше засуджений за вбивство, потім завербований ПВК «Вагнер» і повернутий з війни. Росомахіна заарештували, але провину він не визнає. Ірина домагається максимального розголосу, побоюючись, що справу «зам’яли». Вона вимагає реального терміну для вбивці, припинення практики відправки насильницьких злочинців на війну та відповідальності структур, які їх звільнили.
Переклад, створений ШІ, може містити помилки або неточності.
АП: Де ви живете, чим ви займаєтеся?
І: Я живу в Санкт-Петербурзі, працюю медичною сестрою.
АП: Ви працюєте в якійсь лікарні?
І: Так.
АП: А ви можете назвати місце, де ви працюєте?
І: Можна я не буду його називати?
АП: Добре.
І: Тому що воно федеральне.
АП: Я зрозуміла вас. То есть це державна установа.
І: Там можуть бути свої складнощі, так.
АП: Я зрозуміла вас.
І: Ну, взагалі не маю права його називати, не тільки вам, а… Без розголосу.
АП: Це якась закрита установа?
І: Не закрита, але… Фотографувати нам не можна, де ми працюємо.
[...]
АП: Давайте дізнаємося вашу історію в загальних рисах. Розкажіть, будь ласка, що і коли сталося?
І: Моя бабуся, вона проживала в місті В'ятські Поляни Кіровської області. Це місто рідне для мене, хоча зараз я вже живу в Санкт-Петербурзі. Вона була досить літньою, вона 38 року народження. Але вона жила повністю самостійно, вона доглядала за будинком, доглядала за городом.
АП: Вона жила в приватному будинку?
І: Так, це приватний сектор. Вона жила там з середини 70-х років, якщо я не помиляюся, тобто це було до мого народження. Тобто такий от бабусин будинок. Дуже близько, там відстань менше кілометра, живуть її старший син і молодша дочка, моя мама. Тобто вона була під наглядом. До неї щодня хтось із них приходив уранці або ввечері, іноді уранці і ввечері. І в минулу середу мій дядько коли прийшов, він виявив, що бабуся жорстоко вбита. Вбита сокирою.
Викликали медиків, викликали правоохоронні органи. Нам пощастило, що у сусіда були камери відеоспостереження на вулицю, які дозволили встановити особу, хто приходив, хто міг це зробити. Був затриманий Іван Россомахін. Бабуся його знала, тому що колись студентом він орендував у неї кімнату. Не постійний найм житла – це була така кімната на ночівлю, якщо він не міг поїхати в своє село.
АП: Він орендував у неї кімнату в цьому будинку?
І: Так, в цьому будинку. Це було, я можу помилятися, але точно більше 14 років тому. 14 років уже моїй доньці, це було раніше. Це було таке місце на ночівлю, коли студенти після навчання не могли поїхати в своє село, вони десь зоставались. Бабуся таким хлопцям здавала.
АП: Я зараз уточню: тобто вони не могли поїхати з цього села, де вона живе? Я правильно розумію, що це…
І: Ні, це маленьке місто, там є свій навчальний середньо-спеціальний заклад.
АП: А що це за заклад? Це якийсь технікум?
І: Ну так, там є технікум і є професійне технічне училище.
АП: У нього є якийсь напрямок?
І: Я не можу пригадати… Ну, там технікум, він машинобудівний, а профтех училище, воно таке якесь… Не можу точно сказати.
[...]
Він там навчався. Моя бабуся дружила з усім світом і в 85 років пам'ятала дні народження всіх родичів. Були родичі, про яких я [тільки] чула, а вона точно знала, коли у них день народження і дзвонила вітала. Тому, ймовірно, бабуся його пам'ятала.
І коли ми стали з'ясовувати, виявилося що це був найманець ЧВК «Вагнер», який відслужив на Україні, який уже кілька днів тримав у страху [сусідів], бігав з цією сокирою по вулиці…
АП: Ось цього міста?
І: Ні, свого села, Новий Бурець. І якимось чином він опинився… Хоча він повинен був взагалі поїхати. Наскільки я зрозуміла, правоохоронні органи поставили йому умову поїхати.
АП: А з чим це було пов'язано і куди він повинен був поїхати?
І: Я не можу сказати, куди він повинен був поїхати, але це було пов'язано з його неадекватною поведінкою. Люди в селі його вже просто боялись, і люди відмовлялись виходити на вулицю. Це я знаю з публікації «Медузи». Люди боялись і просили представників правоохоронних органів відгородити село від нього.
Ця людина чомусь опинилась в будинку моєї бабусі, жорстоко її вбила. Його заарештували, але він не дає зізнавальних показань. Відомо, що з травня-місяця у нього укладений новий контракт з ЧВК «Вагнер». І чому я погоджуюся на будь-яке спілкування з усіма журналістами – тому що це історія, яку просто можуть злити, зам'яти, визнати його невинним.
АП: Скажіть, будь ласка, зв'язувались ви ще з якимись журналістами окрім нас?
І: Так, з «Холод» і «Медіазоною».
АП: Ви так само записували з ними інтерв'ю, правильно я зрозуміла?
І: Так. Але я так зрозуміла, що вони отримали мої контакти від вас, тому що в Інстаграм я тільки вашому представнику дала свої контакти.
АП: Можливо, так, колеги передали. Давайте більш детально поговоримо про те, що сталося. Скажіть, будь ласка, як ваші близькі дізналися про те, що сталося? Наскільки я розумію, вам зателефонував ваш дядько?
І: Там ще одна історія, пов'язана з тим, що я спочатку дуже яскраво і чітко висловлювала антивоєнну позицію. І в моєму близькому колі спілкування немає людей, які підтримують війну. З близьких людей мені [ні з ким] не довелося припиняти спілкування. Але були ті, хто сам перестав зі мною спілкуватися. Я не соромилась: у мене на Фейсбуці є пости, і в Інстаграмі я дуже чітко висловлювала свою позицію з перших днів. Тому мої батьки просто вирішили приховати від мене причину.
АП: А ви з батьками сходилися у поглядах?
І: Так, з батьками ми сходимося у поглядах повністю.
АП: Ваші батьки живуть там, вірно?
І: Так-так-так. Мої батьки просто… У них досі є тенденція опікування, оберігання. Вони знали мою реакцію, і вони не хотіли, щоб я тривожилась. Тому я знала, що бабусі не стало, але як причину я просто вирахувала сама, побачивши публікацію на «Медузі». Тому що занадто багато факторів збігалось.
АП: Тобто ця публікація вийшла без вашої участі?
І: На «Медузі» без моєї участі, я звідти дізналась, так. Я так розумію, що з федеральних РІА "Новости" опублікували.
АП: До цього ви сказали, що вам зателефонував дядько і сказав про жорстокість цього вбивства. Поясніть, будь ласка…
І: Ні, дядько знайшов, дядько не дзвонив. Дядько прийшов увечері до бабусі. Я сказала, що дядько прийшов і виявив. Там два дядьки фігурують в цій історії, але жоден з них мені правди не сказав. Один дядько знайшов, а другий дядько просто зі мною передзвонювався – татів старший брат, з іншого боку. Тобто я йому намагалась зателефонувати, дізнатися, що сталося. Він сказав: «Я від тебе дізнався, що бабусю…».
[...]
АП: Тобто батьки вам просто…
І: Вони від мене приховували, так. Я дізналась з «Медузи», покликала свого брата, кажу: «Давай подзвонимо мамі». Ми стали разом дзвонити мамі, і мама вже сказала, що так, так і йдуть справи.
Досі ще не розгортається слідство. Там все дуже повільно рухається, тому що це дуже маленьке провінційне містечко. Чекають судмедекспертів з Кірова, з обласного центру, це 350 кілометрів. У нас поруч Казань, але Кіров знаходиться у віддаленні. І слідство ще не починається, але відомо, що зізнавальних показань Россомахін не дає. Слідство затягується, і не до кінця зрозуміло, до чого це може призвести. Це одна сторона медалі. Інша сторона медалі — те, що він не один такий. Звільнений неадекватний чоловік, який повинен відбувати ув'язнення ще дуже багато років.
АП: Давайте повернемося до деталей цієї історії, відновимо ланцюжок подій. Вам зателефонували батьки в минулу середу, правильно я розумію?
І: Ні, мама зателефонувала мені взагалі не в середу, а в п'ятницю уранці і повідомила, що бабусі не стало, що в суботу будуть похорон. Я сказала: «Мам, чому ти мені так пізно…», — вона каже: «Ну, ти ж не зможеш, напевно, приїхати». Я кажу: «Ну, ймовірно, зараз я вже точно не зможу приїхати». Вона така: «Ось і не треба». Ну, я відчула, що мама щось недомовляє. Вибачте, я просто через торговий центр доходжу до дому.
АП: Так, звісно. Що було далі?
І: Зрозуміло, що все це дуже сумно і печально, але в 85 років це трапляється, я як медик дуже добре це знаю. У мене таке, напевно, проф деформоване ставлення до смерті. Але якщо ще у вівторок увечері говорили про те, що бабуся хоче поїхати в Казань, а потім мені кажуть, що в середу її не стало, я для себе зробила висновок, що якийсь дуже скоропостижний стан призвів до того, що бабусі не стало. Тому мені було дуже сумно, печально і гірко, але це логічний підсумок подій, людського життя.
АП: Вона збиралась в Казань по якихось своїх справах?
І: Так, у неї там живе подруга її дочки, подруга дитинства її середньої дочки. І періодично вона туди…
АП: Тобто вона настільки самостійна?
І: Вона повністю самостійна була. Абсолютно самостійна людина у здоровому глузді, світлій пам'яті, і все у неї було прекрасно. Були проблеми зі здоров'ям, але не такі, які прикували б її до ліжка або прив'язали б до дому.
АП: Далі ви почали читати репортажі, матеріали…
І: Я не стала навіть шукати, я просто натрапила на «Медузі» і побачила В'ятські Поляни. А у нас періодично чомусь В'ятські Поляни фігурують в якихось кримінальних зведеннях – не прям часто, але трапляється. І я така: "Ну, знову В'ятські Поляни…" Стала далі розглядати і побачила, що там син знайшов 85-річну жінку у себе в будинку, це було в середу. І після цього я вирішила, що треба з'ясувати у мами, чи так це.
АП: Ви маєте на увазі, з'ясувати, чи була це саме ваша бабуся?
І: Так-так-так. Тому що занадто багато всього зійшлось. На пряме питання, звичайно, мама мені відповіла правду.
АП: Як вона пояснила, чому вона не сказала вам раніше?
І: Ну, вона, знаєте, як Марія Певчих у Дудя сказала, що її в групу певну не взяли за радикалізм. У мене і так батьки бояться. [...]
Тому що коли у вересні в Херсоні був убитий [диригент] Юрій Керпатенко, це друг мого двоюрідного брата…